Тот — бог із головою ібіса, господар письма й місяця

Тот (єгипетською Джехуті) — бог місяця, ліку, знань і письма. Єгиптяни вірили, що він винайшов писемність, веде записи богів і говорить від імені бога сонця Ра. Зазвичай він має голову ібіса, інколи постає павіаном. Його головне місто — Хемену, яке греки назвали Гермополем.

Серед богів він розумник: лічить, вимірює, записує й розв’язує суперечки доказами, а не списом. «Британіка» називає його писарем, тлумачем і порадником богів.

Шукайте довгий вигнутий дзьоб ібіса на людському тілі. У руках Тот часто тримає палетку писаря й очеретяне перо, а на голові може мати місяць — диск, що лежить на півмісяці. У музеї Метрополітен є невелика фаянсова фігурка «Тот, що крокує» птолемеївської доби — тип на ній добре видно.

Друга його тварина — павіан, зазвичай сидячий, інколи з місячним диском на голові. Одна з найзворушливіших речей у Луврі — статуетка царського писаря Небмерутефа часів Аменхотепа III: писар сидить, схрестивши ноги, із сувоєм, а над ним на постаменті сидить павіан Тота й дивиться, як той пише.

Чому ібіс? Жоден єгипетський текст цього не пояснює. Найчастіше згадують дзьоб, вигнутий, як молодий місяць. З павіанами зрозуміліше: на світанку вони галасують, і єгиптяни зображали їх із піднятими до сонця лапами, наче ті вітають схід.

На заупокійних папірусах Тот стоїть біля терезів із палеткою. На папірусі Ані він чекає, щоб записати підсумок, поки Анубіс перевіряє терези.

Цілитель Ока

У міфі про Осіріса Тот оберігає вагітну Ісіду, а коли Сет ранить око її сина Гора, зцілює його. Так цю історію переказує «Британіка». У довгій повісті про суперечку Гора й Сета, записаній близько трьох тисяч років тому, очі Горові повертає вже Хатхор: єгипетські міфи рідко тримаються одного складу героїв. Докладніше — на сторінці про Гора.

П’ять днів, виграних у Місяця

Цю історію розповідає Плутарх, грецький письменник, близько 100 року н. е. Богиню неба Нут прокляли: вона не могла народити в жоден місяць року. Тот — у Плутарха він Гермес — зіграв із Місяцем у шашки й виграв у нього сімдесяту частину кожного його світіння. З виграшу він склав п’ять днів поза роком, і в ці дні народилися Осіріс, Гор Старший, Сет, Ісіда й Нефтіда.

Оповідь грецька, але п’ять днів — справжні. Єгипетський цивільний рік складався з дванадцяти місяців по тридцять днів і п’яти додаткових наприкінці, і єгиптяни відзначали їх як дні народження цих богів. Бог, що виграє час у настільну гру, — зрозуміло, чому ми віддали йому карткову залу.

Повернути богиню додому

У міфі про Далеку богиню Око Ра свариться з батьком і йде в пустелі Нубії розлюченою левицею. Хтось має її повернути. У демотичній версії це робить Тот у подобі маленького павіана, що заспокоює її байками; в інших текстах по неї посилають Шу чи Онуріса. Міф пов’язує Тота з Хатхор — однією з богинь, яких звали Оком Ра.

«Книга Тота»

Демотична повість птолемеївської доби про Сетне Хаемуаса розповідає про чарівну книгу, яку написав сам Тот. Її сховали у вкладених одна в одну скриньках на дні ріки біля Коптоса; той, хто її прочитав, розумів мову птахів і звірів і бачив богів. Царевич, що здобув книгу, втратив дружину й сина. Сетне, який захотів її наступним, зіграв за неї в настільну гру з привидом царевича — і програв. Герой мав реального прототипа — Хаемуаса, сина Рамзеса II, що відновлював давні пам’ятки; його пам’ятає 33-тє з наших 50 звань, «Верховний жрець Птаха».

Його головне місто — Хемену в Середньому Єгипті, нинішній Ель-Ашмунейн. Назва означає «місто Восьми» — за вісьмома прабогами місцевого міфу про створення світу, а саме місто було столицею Заячого ному, п’ятнадцятої області Верхнього Єгипту. Греки, що бачили в Тоті свого Гермеса, перейменували його на Гермополь.

За рікою лежав його некрополь Туна-ель-Гебель — з підземними галереями для священних тварин і гробницею Петосіріса, верховного жерця Тота за часів Олександра Македонського. Ібісів і павіанів там і в Саккарі біля Мемфіса ховали мільйонами.

Тота шанували й далеко від дому. У Нижній Нубії храм у Дакці належав Тотові Пнубському, а в Дельті був другий, малий Гермополь — біля нинішньої Баклії.

Тот опікувався писарями, а в Єгипті це означало — державою. Податкові списки, листи, описи храмів і царські укази проходили через руки писарів. Читати вміли небагато — за оцінками істориків, приблизно один єгиптянин зі ста, — тож бог письма був і богом влади.

Царі брали його ім’я. Тутмос — так звали чотирьох фараонів XVIII династії — означає «народжений Тотом».

А ще він вів лік часу. Як бог місяця він відмірював місяці, і єгиптяни приписували йому календар. На загробному суді він був секретарем: записував підсумок зважування серця, і кожен померлий дуже сподівався, що Тот буде на його боці.

• Тот став «Тричі найвеличнішим». Греки звали його Гермесом Трисмегістом, і філософські трактати, підписані цим ім’ям, — «Герметичний корпус» — читали ще в Європі доби Відродження.
• Священного ібіса в Єгипті більше немає. «Британіка» пише, що цей птах живе в Африці на південь від Сахари й на півдні Аравії, а в Єгипті водився «колись».
• Чорнило було двох кольорів. На палетці писаря — два заглиблення, для чорної й червоної фарби; червоним виділяли заголовки й важливі слова. На цьому побудовано двері нашого Чертогу Тота — про це нижче.

Тот має власну будівлю — Чертог Тота, де грають у блекджек. Він стоїть у передньому правому куті площі, поруч зі сфінксом. Стіни з пісковику облицьовано малахітовими панелями кольору ігрового сукна, на них — золоті медальйони з чотирма мастями. Вхід обрамлюють колони-лотоси, над дверима — золотий картуш із числом 21, а на даху розкрите віяло карт: туз пік із золотим анхом і валет у царській хустці-немесі. По кутах даху сидять золоті ібіси Тота.

Малахітові стулки дверей стережуть іще два золоті ібіси з місячним диском, а під ними — палетки писаря з червоною й чорною фарбою, кольорами карткових мастей. Біля дверей гра питає, чи увійдете ви, і цю фразу завсідники швидко запам’ятовують: «Тот веде лік для богів — тут лічать до двадцяти одного».

Усередині — шість колод у шузі, круп’є зупиняється на будь-яких 17, блекджек платить 3 до 2, за столом п’ять боксів, ставки від 100 до 500 000 дебенів на бокс. Столи названо на честь місць, де шанували Тота: Хемену, Туна, Унет, Дакка, Пнубс, Саккара, Ашмунейн і Баклія, — тепер ви знаєте, що стоїть за кожною назвою.

Його книга є й у Скарбниці Ра. В автоматі «Книга Тота» книга — дикий символ і розкид: три книги відкривають 10 фриспінів, а перед ними Тот обирає особливий символ, що може розкритися на весь барабан. Якщо блекджек для вас новий, зазирніть до розділу про блекджек Школи ігор.

• «Британіка»: Thoth і Hermopolis Magna.
• Музей Метрополітен: «Тот, що крокує»; Лувр: писар Небмерутеф із павіаном Тота, E 11154.
• Британський музей: папірус Ані.
• Плутарх, «Про Ісіду й Осіріса», розділ 12 — про п’ять додаткових днів.
• «Британіка»: священний ібіс.
• Miriam Lichtheim, «Ancient Egyptian Literature», т. III (University of California Press, 1980) — повість про Сетне Хаемуаса.
• Richard H. Wilkinson, «The Complete Gods and Goddesses of Ancient Egypt» (Thames & Hudson, 2003); Geraldine Pinch, «Egyptian Mythology» (Oxford University Press, 2004).