Боги Міста Анубіса

Єгиптяни шанували сотні богів упродовж трьох тисяч років і так і не записали однієї книги, де було б раз і назавжди сказано, хто є хто. Бог міг злитися з іншим — так Амон і Ра стали Амоном-Ра, — змінити вигляд або мати іншу рідню в сусідньому місті. Тож майже кожен міф має кілька версій, і на кожній сторінці ми пишемо, де вони розходяться.

Добрий приклад — створення світу. Жерці Геліополя навчали, що бог сонця постав із вод хаосу й сам створив перших богів. У Гермополі світ починався з восьми прабогів: єгипетська назва міста, Хемену, означає «місто Восьми». У Мемфісі творцем вважали Птаха, який створив усе думкою і словом. Цей текст зберігся на камені Шабаки у Британському музеї — згодом камінь устиг побути жорном.

Місто назване на честь стража померлих, тож першим був Анубіс. Решта посіли свої місця, коли місто росло. Тот, бог ліку, отримав залу блекджеку. Сешат, що записувала числа для богів, — бінго. Хатхор, володарці музики й танцю, дістався клуб, а Ра, сонцю, — ігрові автомати й золотий човен біля набережної. Гор, сокіл царської влади, дивиться з пілона храму, де грають у покер.

Самі будівлі вигадані — жоден єгипетський храм не мав рулетки на фасаді; усі вони зібрані в путівнику містом. А боги, їхні знаки й історії — справжні, про них і ці сторінки.

Ми спираємося на описи предметів у музеях (Британський музей, музей Метрополітен, Лувр), «Британіку» й дві класичні книжки єгиптологів: «The Complete Gods and Goddesses of Ancient Egypt» Річарда Вілкінсона та «Egyptian Mythology» Джеральдін Пінч. Джерела наведено наприкінці кожної сторінки. Якщо історію відомо лише від грецького автора, а не з єгипетських текстів, ми так і пишемо.