Сешат — богиня, яка писала й вимірювала

Сешат — єгипетська богиня письма, вимірювань і записів; саме її ім’я — жіночий рід від слова «писар». Її зображали жінкою в шкурі леопарда із семипроменевою зіркою під дугою на голові. Вона допомагала цареві розмічати нові храми, записувала роки його правління й вела лік данини та воєнної здобичі.

«Британіка» називає її «володаркою книг». Пригод у неї майже немає: Сешат — богиня праці, і в руці вона тримає не спис, а очеретяне перо.

Найпростіше — за знаком на голові: зірка чи розетка із сімома променями на короткій жердинці, а над нею дуга, схожа на перевернутий лук або пару рогів. Цим самим знаком писали її ім’я, тож, побачивши його на голові жіночої постаті, ви прочитаєте «Сешат» без жодного іншого ієрогліфа. Що саме він зображає, сперечаються досі: зірку, квітку чи щось інше.

Поверх сукні вона носить шкуру леопарда з хвостом аж до ніг. Зазвичай це вбрання жерців, тож богиня в ньому одразу впадає в око. У руках вона тримає очеретяне перо або пальмову гілку із зарубками — ієрогліф «рік» і її лік царських років.

У музеї Метрополітен зберігається розписана вапнякова голова богині початку XVIII династії; музей вважає, що це, найімовірніше, Сешат.

Натягування мотузки

Її головна справа — закладання храмів. В обряді «натягування мотузки» цар і Сешат стоять одне навпроти одного, кожне забиває кілочок киянкою, а мотузка між кілочками задає лінію майбутніх стін. «Британіка» зазначає, що напрямок могли брати за зорями, — а Сешат була майстринею спостерігати світила. Сцени цього обряду трапляються від ранніх царів до храмів римської доби, зокрема в Едфу й Дендері.

Лік років

Сешат вела царський час. На стінах храмів вона робить зарубки на пальмовій гілці, позначаючи роки правління й ювілейні свята. На рельєфах Нового царства вона разом із Тотом і богом Атумом пише ім’я царя на листі священного дерева ішед у Геліополі, щоб ім’я жило стільки, скільки дерево. Відомий приклад — у Рамессеумі, храмі Рамзеса II у Фівах.

Лік здобичі

Вела вона й бухгалтерію. Рельєфи Давнього й Середнього царства показують, як Сешат записує кількість полонених і худоби, захоплених на війні. Одну таку сцену із заупокійного храму царя Сахура в Абусірі пізніші царі повторили на своїх стінах.

Супутниця Тота

Сешат тісно пов’язана з Тотом, богом письма, але тексти по-різному описують цей зв’язок: в одних вона його дружина, в інших — донька. «Британіка» називає її дружиною Тота й пише, що обоє були божественними писарями.

Великого храму, присвяченого лише їй, єгиптологи не знають. Сешат жила на стінах храмів інших богів — у сценах їхнього заснування. Її титул «Володарка дому книг» пов’язує її з храмовими бібліотеками, де жерці зберігали священні тексти.

Щоб побачити її на власні очі, шукайте сцени закладання храмів: вона стоїть навпроти царя з кілочком і мотузкою — у Карнаку, Едфу, Дендері.

Народного культу, як у Хатхор, Сешат, наскільки відомо, не мала. Вона належала світові держави: архітекторам, храмовим писарям, царським урядовцям. Якщо ви були писарем у храмовому «Домі життя» — бібліотеці й майстерні, де переписували тексти, — Сешат і Тот були вашими покровителями.

Із цього світу прийшли й деякі наші звання: 20-те — «Писар», 24-те — «Писар Дому життя», 25-те — «Царський писар». Їхні історії — на сторінці про 50 звань.

• Її ім’я — назва посади. «Сешат» — жіноча форма слова «сеш», «писар».
• Богиня з пером — рідкість. Багато богинь захищають, годують чи воюють; Сешат — одна з небагатьох, кого зображали за письмом.
• Пальмова гілка — справжній ієрогліф. Гілка із зарубками означає «рік», і її можна знайти в датах на пам’ятках по всьому Єгипту.
• Вона була від самого початку. За «Британікою», Сешат записує царські події вже за II династії — майже п’ять тисяч років тому.

Її ім’я носить Чертог Сешат, де грають у бінго на 75 куль. Він стоїть у передньому лівому куті площі, навпроти Чертогу Тота, тож двоє писарів дивляться одне на одного через фонтан.

Погляньте на фасад. Між колонами-папірусами висить вивіска BINGO з кольорових куль, а обабіч входу — два великі табло з номерами. Над кожним сяє її золотий знак — семипроменева зірка під дугою. На лазуритових стулках дверей — кольорові кулі з номерами в золотих оправах: 7, 21 і 45 на одній, 13, 68 і 3 на другій, а над кожним стовпчиком — золота зірка Сешат. На золотому куполі обертається лотерейна клітка.

Чому бінго? Сешат лічила й записувала числа для богів. У її залі ведучий робить те саме: кожна витягнута куля потрапляє на табло, а картки її позначають. У залах АВТО номери позначаються самі, у залах ВРУЧНУ ви позначаєте їх самі й вчасно тиснете «БІНГО!». Призи — за лінію і за всю картку, а ШІ-завсідники, вигравши, люблять гукнути: «Бінго! Сешат сьогодні записала моє ім’я!»

Правила — на сторінці бінго, а виграшні візерунки й шанси — у розділі про бінго Школи ігор.

• «Британіка»: Seshat — знак, шкура леопарда, пальмова гілка, натягування мотузки, облік здобичі.
• Музей Метрополітен: голова богині, імовірно Сешат.
• Richard H. Wilkinson, «The Complete Gods and Goddesses of Ancient Egypt» (Thames & Hudson, 2003); Geraldine Pinch, «Egyptian Mythology» (Oxford University Press, 2004).