Дебен: гроші без монет

Дебен — міра ваги, а не монета. У Новому царстві він важив близько 91 грама й поділявся на десять кіте (кедет) приблизно по 9,1 г. Ціни єгиптяни називали в дебенах міді, іноді срібла чи золота, а платили зазвичай іншими товарами на ту саму суму.

Вагу відомо з кам’яних гир, знайдених під час розкопок: UCL Digital Egypt наводить стандарт Нового царства — дебен у 91 г із десяти кедет. Раніше дебен був легшим: гирі Давнього й Середнього царств указують на одиниці приблизно від 13 до 27 грамів. Тому ціни різних епох напряму порівнювати не можна.

Зерно мало власну міру — хар, мішок приблизно на 77 літрів. Срібло рахували ще й у сеніу — дванадцятій частині дебена (близько 7,6 г). У сільських рахунках XIII–XII ст. до н. е. хар зерна зазвичай прирівнювали до 2 дебенів міді — це найсталіша ціна, яку ми знаємо.

Найповніший перелік цін Стародавнього Єгипту дійшов із Дейр-ель-Медіни — селища майстрів, що висікали царські гробниці в Долині царів. Тисячі остраконів — записок на черепках і вапнякових пластинках — зберігають угоди, борги й обміни XIII–XII ст. до н. е. Нідерландський єгиптолог Якоб Янссен зібрав їх у книжці «Ціни на товари доби Рамессидів» (1975).

Вважайте ці цифри типовими, а не прейскурантом. Та сама коза в одній угоді йшла за 2 дебени, в іншій — за 3, а круглі числа — 5, 10, 20 — трапляються підозріло часто.

Платню видавали зерном. Робітник у Дейр-ель-Медіні отримував на місяць чотири мішки полби й півтора мішка ячменю (Ярослав Черни, «Громада майстрів у Фівах», 1973). Якщо рахувати кожен мішок по 2 дебени — це наш грубий підрахунок, — виходить близько 11 дебенів на місяць, і віслюк коштував два-чотири місяці зерна робітника. Не дивно, що віслюків у селищі частіше наймали, ніж купували.

Остракон Дейр-ель-Медіна 73 записує купівлю труни ціною 25½ дебена. Покупець розрахувався міддю на 13½ дебена, свинею (5), двома козами (3 і 2) і двома колодами сикомора (2). Ніхто не відлічував 25½ дебена металу: справою писаря було звести обидві колонки до одного числа.

Великі угоди йшли так само, тільки в сріблі. Папірус Каїр 65739, виданий Аланом Гардінером 1935 року, розповідає, як жінка на ім’я Ірінофрет купила в торговця сирійську дівчинку за 4 дебени 1 кіте срібла. Платила вона льоном — саваном, покривалом, сукнями й сорочками, — бронзовим посудом, глеком меду й міддю, і кожну річ оцінили в сріблі. Про угоду ми знаємо лише тому, що вона дійшла до суду.

Той самий папірус дає курс: десять дебенів міді йшли за одне кіте срібла, тобто срібло цінували приблизно в сто разів дорожче за мідь за вагою. Курс змінювався: за підрахунками Янссена, наприкінці XII ст. до н. е. срібло цінували вже лише приблизно в шістдесят разів дорожче за мідь.

Розрахунок товарами працював понад дві тисячі років. У Пізню добу до Єгипту приходили грецькі срібні монети, але їх зазвичай зважували, як будь-який шматок металу. Останні єгипетські царі в IV ст. до н. е. викарбували невелику золоту монету з ієрогліфами «добре золото». Повсякденними грошима монети стали лише за Птолемеїв, після Александра Македонського.

Бо дебеном єгиптяни казали «це варте стільки-то» — саме для цього потрібні й наші монети. В Anubis City дебен нарешті став монетою, яку можна тримати в гаманці:

• 100 000 дебенів чекають кожного нового мешканця біля воріт, а збереження персонажа один раз додає 500 000.
• Човен Ра пристає до набережної приблизно раз на десять хвилин і привозить 5000 дебенів і ще по 250 за кожен рівень, вищий за перший.
• Новий рівень приносить 5000 × номер рівня — докладніше в статті про звання.
• Витрачаються дебени на ставки за столами покеру, блекджеку й рулетки та в ігрових автоматах, на картки бінго й у «Гардеробі», де білизна й прикраси коштують від 50 000 до 250 000, а убрання Стародавнього Єгипту — від 500 000 до 3 000 000. З 3-го рівня збережений персонаж може дарувати дебени друзям.

Дебени — лише для гри. Їх не можна вивести, продати чи обміняти на гроші й призи — докладніше на сторінці нагород.

Анх — ієрогліф «життя»: петля над хрестом. На храмових рельєфах боги простягають його цареві, часто просто до носа, — дарують подих життя. Що знак зображав спочатку, сперечаються: Алан Гардінер вважав його ремінцем сандалії (це слово звучало так само), інші бачать у ньому вузол. Згодом копти зробили анх однією з форм хреста (Britannica).

В Anubis City анх усюди: у руці Анубіса-стража над фонтаном, на барабанах слота «Сімки Ра», в обгортці для подарунків. Це й друга монета міста — бірюзовий лічильник поруч із дебенами. Поки що на ньому нуль. Виграти анхи за столом не можна: їх задумано як нагороду за рівні, досягнення й міські свята, і поки вони на дорожній карті, а не в грі.