Майже все — білий льон. Льон ріс на берегах Нілу, його пряли й ткали вдома та в храмових майстернях, а фарбувався він погано, тож більшість одягу лишалася кольору вибіленого льону. Червоний давали марена, вохра й сафлор, синій — індиго, але колір ішов у пояси, облямівки, буси й намиста, а не в увесь одяг.
Становище показували інакше: тонкістю льону, плісе, перуками й прикрасами. Хлібороб працював у короткій пов’язці, а вельможа на бенкеті Нового царства вдягав плісований льон такий тонкий, що крізь нього просвічувало тіло. Жерці носили лише льон і папірусні сандалі та голили голову — Геродот зазначив, що вовну до храму не вносили («Історія», II, 37 і 81).
Дещо належало тільки цареві: хустка-немес, корони, кобра-урей над чолом, посох і ціп, бичачий хвіст на поясі. Цариці носили корону-шуліку й роги Хатхор, а шкуру леопарда — лише сем-жерці й верховні жерці.
Епохи: Давнє царство — близько 2686–2181 рр. до н. е., Середнє — близько 2055–1650 рр., Нове — близько 1550–1069 рр. Про тканини й барвники — UCL Digital Egypt for Universities; у кожного вбрання нижче названо музейні предмети, за якими його намальовано.
