Ігри Стародавнього Єгипту

Єгиптяни грали в настільні ігри-перегони — сенет, мехен, «пси й шакали» та гру на двадцять клітинок, що прийшла з Месопотамії, — кидали замість кубиків астрагали й палички, грали в м’яч. Дошки збереглися в музеях, правила — ні. Усе, що кажуть про перебіг цих ігор, — сучасні реконструкції, і чесна відповідь на багато питань — «ми не знаємо».

• Сенет — приблизно з 3100 р. до н. е. до римських часів; 30 клітинок у три ряди по десять. Дошки — у музеї Метрополітен і Британському музеї, скриньки Тутанхамона — в Єгипті.
• Мехен — близько 3000–2300 рр. до н. е.; кругла дошка у вигляді згорнутої змії. У Британському музеї і музеї Фіцвільяма в Кембриджі.
• «Пси й шакали» — приблизно з 2000 р. до н. е.; 58 лунок і кілочки з головами звірів. Найкращий набір — у музеї Метрополітен.
• Двадцять клітинок — в Урі близько 2600 р. до н. е., у Єгипті з II тис. до н. е.; 20 клітинок. У Британському музеї і на звороті скриньок для сенету.
• Астрагали й палички — усі епохи, дошка не потрібна. Знайдені при ігрових скриньках Тутанхамона.

Найвідоміша з них: двоє ведуть по п’ять фішок 30 клітинками, а хід визначає кидок чотирьох паличок. У сенет грали близько трьох тисяч років, і в Новому царстві він став образом шляху душі через потойбіччя. Його історію, зміст особливих клітинок і одну реконструкцію правил ми розібрали на окремій сторінці.

У мехен грають на круглій дошці, вирізаній у вигляді змії, що згорнулася кільцями: тіло поділене на сегменти, голова — в центрі. Це гра найранішого Єгипту: дошки знаходять у додинастичних і ранньодинастичних похованнях, а після кінця Давнього царства, близько 2300 р. до н. е., гра, схоже, зникає. У гробниці Хесіра в Саккарі дошку для мехена намальовано поруч із дошкою для сенету.

До дошки додавали фігурки левів і левиць і маленькі кульки. Гру названо на честь Мехена — змія-бога, що в пізніх релігійних текстах обвиває бога сонця й береже його в нічній мандрівці. Добрий зразок дошки з вапняку зберігається в Британському музеї.

Правил не збереглося. Більшість дослідників вважають мехен перегонами тілом змії від хвоста до голови, але що робили леви й кульки — здогади. Сучасні версії запозичують правила в «гри в гієну», записаної в народів Судану у XX столітті: її дошка й фігури разюче схожі. Дошки для мехена знаходять і на Кіпрі, де гра протрималася довше, ніж у самому Єгипті.

У цю гру грають на невеликій дошці з 58 лунками й кілочками, увінчаними головами собак і шакалів. Найкращий набір, у музеї Метрополітен, походить із гробниці урядовця Ренісенеба у Фівах, яку знайшли Говард Картер і лорд Карнарвон 1910 року. Він належить до часів Аменемхета IV, близько 1814–1805 рр. до н. е.: дошка у формі леза сокири з вирізаною посередині пальмою, лунки йдуть довкола неї.

«Пси й шакали» — сучасне прізвисько; археологи часто кажуть простіше: «гра на 58 лунок». Такі дошки знаходять далеко за межами Єгипту — від Леванту до Месопотамії. Деякі лунки з’єднано лініями, тому музей Метрополітен порівнює гру зі «Зміями й драбинами»: потрапив на один кінець переходу — стрибаєш на інший. Це розумний здогад, а не записане правило.

Гра на двадцять клітинок прийшла з Месопотамії. Найславетніші її дошки, інкрустовані черепашкою й лазуритом, Леонард Вуллі знайшов у царському некрополі Ура; їм близько 4500 років (2600–2400 рр. до н. е.), одна зберігається в Британському музеї. У Єгипті гра з’являється в II тис. до н. е., часто на звороті скриньок для сенету — як у Тутанхамона.

Двадцять клітинок — єдина давня гра, правила якої записано, хоч і значно пізніше. Вавилонська глиняна табличка, написана 177 р. до н. е. писарем Ітті-Мардук-балату, описує один з її варіантів, і Ірвінг Фінкель із Британського музею відновив за нею гру, в яку можна грати (2007). Чи грали єгиптяни за тими самими правилами на тисячу років раніше, не знає ніхто.

Перш ніж звичними стали кубики, випадок довіряли таранним кісткам овець і кіз — астрагалам, або бабкам. Бабка може впасти на чотири боки, і кожен має своє значення. Єгиптяни пересували ними фішки на дошках для сенету й інших ігор, як і чотирма пласкими паличками, світлими з одного боку й темними з іншого. При ігрових скриньках Тутанхамона було й те, й те: палички й астрагали описав В. Дж. Тейт 1982 року.

Бабки були й окремою грою — їх підкидали й ловили тильним боком долоні, майже як діти й досі грають у «камінці». Добрий огляд дошок і фігур — у статті музею Метрополітен про настільні ігри Єгипту й Близького Сходу.

Найживіші картини гри — з Бені-Хасана. У гробниці номарха Бакета III, доби Середнього царства, дівчата жонглюють трьома м’ячами — одна навіть схрестивши руки, — а інші перекидаються м’ячем, сидячи верхи на спинах подруг. Збереглися й самі м’ячі: у музеях є м’ячі з льону й очерету, а в Британському музеї — м’яч із римського Єгипту з камінцями всередині, щоб гримів.

Чи були це ігри з правилами й переможцями, чи танці й акробатика для свята, за розписом сказати важко. Але стіни ясно показують: гра була частиною щоденного життя — і того життя, яке єгиптяни сподівалися продовжити після смерті.

• Відомо: який вигляд мали дошки, скільки в них клітинок і лунок, якими були фішки, приблизно коли грали в кожну гру і що в Новому царстві сенет мав релігійний зміст.
• Відомо частково: назви особливих клітинок сенету й правила двадцяти клітинок — але лише у вавилонській версії 177 р. до н. е.
• Здогади: справжні правила сенету, мехена й «псів і шакалів». Будь-які правила, що продаються сьогодні, зокрема наші, — сучасна реконструкція.

За дверима Anubis City — сучасні ігри: техаський холдем, блекджек, рулетка, бінго й слоти. Давні присутні деталями — дошки для сенету, видряпані на вулиці, анх на барабанах слота. Між ними п’ять тисяч років, а задоволення одне: люди довкола дошки чекають на кидок.