Анубіс — бог-шакал, охоронець померлих

Анубіс (єгипетською Інпу) — бог бальзамування й покровитель цвинтарів. Його зображали чорним шакалом або чоловіком із головою шакала. За найдавніших часів він був головним володарем померлих; згодом це місце посів Осіріс, а Анубіс лишився тим, хто готує тіло до вічності, стереже гробницю й веде померлого на суд.

Богом смерті в сенсі вбивці він не був ніколи. Його справа — турбота. Єгиптяни довіряли йому те, що найбільше боялися втратити: тіло, без якого немає життя після смерті.

Про це свідчать і його епітети. «Британіка» наводить такі: «Той, хто на своїй горі» (гора — це пустельний цвинтар), «Володар священної землі», «Той, хто в місці бальзамування».

У музеї він трапляється у двох виглядах. Перший — чорний звір, що лежить на скрині чи ковчезі: вуха нашорошені, передні лапи витягнуті. Найкращий приклад — Анубіс Тутанхамона. Говард Картер знайшов дерев’яну фігуру на позолоченому ковчезі з жердинами для перенесення біля входу до кімнати, яку розкопувачі назвали Скарбницею; статую було вкрито лляною тканиною. У каталозі Єгипетського музею в Каїрі вона значиться як JE 61444.

Другий вигляд — чоловік із головою шакала, зазвичай у короткому фартуху. На заупокійних папірусах він схиляється над мумією на ложі у формі лева або стоїть навколішки біля терезів. На папірусі Ані у Британському музеї Анубіс перевіряє висок терезів, а Тот із головою ібіса чекає з палеткою, щоб записати результат.

Якщо сумніваєтеся, допоможуть дві прикмети. Анубіс чорний, хоча справжні шакали рудувато-піщані: чорний — колір родючого нільського мулу й нового життя, а ще колір тіла, просоченого смолами. І зважайте на позу. Звір, що стоїть на жердині-штандарті й часто пофарбований у сірий чи білий колір, — це радше Упуаут, «Той, хто відкриває шляхи», зовсім інший бог.

У музеї Метрополітен у Нью-Йорку зберігається дивніша річ — іміут: шкура тварини без голови, підвішена на жердині, що стоїть у горщику. Їхньому екземпляру близько 3900 років: горщик з єгипетського алебастру, жердина — з кедра.

Перша мумія

Найвідоміша історія — частина міфу про Осіріса. Сет убив брата, і богам довелося рятувати його тіло. Анубіс забальзамував Осіріса — так з’явилася перша мумія. Кожен бальзамувальник після нього повторював роботу бога, а під час обрядів жрець міг грати роль самого Анубіса.

Чий він син

Тут джерела справді сперечаються. Версія, що мандрує з книжки в книжку, — син Осіріса й Нефтіди — відома від Плутарха, грецького автора близько 100 року н. е. У нього Нефтіда кидає немовля, Ісіда знаходить його за допомогою собак і виховує, а хлопчик стає її охоронцем і береже богів, «як собаки бережуть людей». Давніші єгипетські тексти називають інших батьків і між собою не погоджуються.

Біля терезів

У «Книзі мертвих» серце померлого кладуть на терези проти пера Маат — богині правди й порядку. Анубіс пильнує терези, Тот записує вирок, а чудовисько Амат чекає, щоб проковтнути серце, яке не витримало перевірки. Суддя тут не Анубіс, а Осіріс зі своїм судом. Анубіс відповідає за те, щоб терези не брехали.

Анубіс і Сет

Пізній папірус про міфи рідних місць Анубіса — папірус Жюмійак, що зберігається в Луврі, — робить його грізним охоронцем. Сет у подобі пантери намагається дістатися тіла Осіріса, Анубіс ловить його й випалює на шкурі тавро — звідси, за цією історією, у пантери плями. Текст птолемеївський: його записали понад дві тисячі років по тому, як з’явилися перші зображення Анубіса.

Храму такого розмаху, як у Ра в Геліополі, Анубіс не мав. Його власне культове місто лежало в Середньому Єгипті — греки назвали його Кінополем, «містом собаки». Але по суті йому належав кожен цвинтар: недарма він «Той, хто на своїй горі».

Найвражаюче місце — Саккара, некрополь Мемфіса. У катакомбах Анубіса, за оцінкою експедиції Пола Ніколсона, лежить близько восьми мільйонів мумій тварин, переважно собак: їх ховали як дар богові в I тисячолітті до н. е.

У Дейр-ель-Бахрі, у заупокійному храмі цариці Хатшепсут, Анубіс має власну каплицю, і її розписні рельєфи досі зберегли багато кольору.

Для звичайного єгиптянина Анубіс був богом похорону. У Давньому царстві майже кожен напис у гробниці починався однією формулою: «Дар, який дає цар, і Анубіс…» — бога просили дати померлому хліб, пиво й добрий похорон. Згодом до формули ввійшов і Осіріс, але Анубіс із неї так і не зник.

Бальзамування тривало тижнями — Геродот пише про сімдесят днів, — і весь цей час Анубіс був поруч. Наприкінці відбувався обряд «відкриття уст», що повертав мумії змогу їсти, говорити й бачити. На папірусі царського писаря Хунефера в Британському музеї Анубіс підтримує мумію біля входу до гробниці, поки жерці проводять обряд.

Після похорону він вів померлого до зали суду. За цю роль провідника душ греки в Єгипті порівняли його зі своїм Гермесом, що теж проводжав душі, і стали шанувати складеного бога — Германубіса.

• Шакал Анубіса — вовк. 2015 року генетики показали, що єгипетський «золотий шакал» — окремий вид; тепер його називають африканським золотим вовком.
• Володарем померлих він був раніше за Осіріса. У Давньому царстві цей титул мав Анубіс; Осіріс піднісся пізніше й забрав його собі.
• Єгипет — «чорна земля». Свою країну єгиптяни звали Кемет — за темним ґрунтом, який лишав розлив. Це той самий чорний, що в Анубіса.

Усе місто носить його ім’я, і зустрічає він вас просто біля входу. Щойно ви відкриваєте гру, персонаж з’являється на площі перед його статуєю. Анубіс-страж стоїть над фонтаном на півкроці, перед ним — жезл-уас, в опущеній руці — анх. З постаменту в басейн спадає каскад, по кутах горять чотири світильники-лотоси, а ім’я сяє золотом на лазуритовій табличці. Зайдіть за статую — вона стане напівпрозорою, і ви не загубите свого персонажа з поля зору.

Уас і анх у руках бога — поєднання, яке єгиптяни повторювали постійно: уас означав владу, анх — життя.

Анубіс є й в інших куточках міста:

• Сім голів шакала з пісковику б’ють струменями в гавань зі стіни під площею, а між ними висічено ANUBIS CITY.
• На лівому пілоні Храму Удачі рельєф Анубіса тримає піку в золотому кільці; з правого пілона на нього дивиться Гор.
• В автоматі «Книга Тота» у Скарбниці Ра Анубіс — один зі старших символів.
• 30-те з наших 50 звань, «Хранитель таємниць», запозичило один із його титулів — «Той, хто над таємницями».
• Перша тема міської музики називається «Ночі Анубіса».

Більше про площу й фонтан — у путівнику містом.

• «Британіка»: Anubis — епітети, бальзамування, Германубіс.
• Британський музей: папірус Ані, зважування серця.
• Інститут Гріффіта (Оксфорд): Анубіс Тутанхамона, картка Картера № 261.
• Музей Метрополітен: іміут, знак Анубіса.
• Плутарх, «Про Ісіду й Осіріса», розділ 14 — англійський переклад серії Loeb.
• P. Nicholson та ін., «The Catacombs of Anubis at North Saqqara», Antiquity, 2015.
• K.-P. Koepfli та ін., Current Biology, 2015 — про африканського золотого вовка.
• Richard H. Wilkinson, «The Complete Gods and Goddesses of Ancient Egypt» (Thames & Hudson, 2003); Geraldine Pinch, «Egyptian Mythology» (Oxford University Press, 2004).