Гор — бог-сокіл, володар неба й царської влади

Гор (єгипетською — Хор) — бог неба в подобі сокола й бог царської влади. У міфі про Осіріса він син Ісіди й Осіріса, який переміг свого дядька Сета й посів трон Єгипту, а кожен живий фараон вважався Гором на землі. Праве око Гора було сонцем, ліве — місяцем.

Це один із найдавніших відомих нам богів: «Британіка» зазначає, що культи сокола існували ще до I династії. За три тисячі років він розпався на безліч місцевих подоб, і деякі з них майже не пов’язані між собою.

Шукайте сокола або чоловіка з головою сокола. Як цар Єгипту Гор зазвичай носить подвійну корону: білу корону Верхнього Єгипту, вставлену в червону корону Нижнього. Від ока по щоці в нього часто спускається темна смуга, як у справжнього сокола, — та сама смуга звисає й з амулета «Око Гора».

Сокіл з’являється і як захисник царя. У Каїрі зберігається славетна кам’яна статуя Хафри: за головою царя сидить сокіл і обіймає її крилами. У музеї Метрополітен є пізній варіант тієї самої думки — великий кам’яний сокіл, що стоїть над маленькою постаттю царя Нектанеба II, IV століття до н. е.

Гор-дитя, Гарпократ, має зовсім інший вигляд: голий хлопчик із бічним локоном і пальцем біля вуст, часто на колінах у матері. На магічних стелах-цілительках він стоїть на крокодилах і стискає в руках змій і скорпіонів; магічна стела з Гором-дитиною в музеї Метрополітен, зроблена за Нектанеба II, суцільно вкрита замовляннями від укусів.

А інколи Гор — зовсім не птах, а крилатий сонячний диск над дверима. «Британіка» пояснює його як Гора Бехдетського; в Едфу його звали Гором Крилатого Диска.

Багато Горів

Єгипетські тексти знають кількох Горів. «Британіка» перелічує Хармахіса («Гор на обрії»), Гарпократа («Гор-дитя»), Харсіесе («Гор, син Ісіди»), Харахте («Гор обрію», близький до Ра) та Хароеріса («Гор Старший»), якого шанували в Ком-Омбо. У Плутарха Гор Старший і зовсім народжується в один із п’яти днів, виграних Тотом у Місяця, — як брат Осіріса, а не його син. Схоже, під одним ім’ям злилися кілька богів-соколів.

Дитинство в болотах

Коли Сет убив Осіріса, Ісіда сховала немовля в папірусових заростях Дельти. Там маленького Гора кусали змії й жалили скорпіони, а мати зцілювала його своєю магією, — тому Гор-дитя й став покровителем цілющих замовлянь.

Вісімдесят років у суді

Найповніша версія боротьби — повість, що збереглася на папірусі з Бібліотеки Честера Бітті в Дубліні. Гор і Сет вісімдесят років сперечаються про трон перед судом богів. Вони влаштовують змагання: перетворюються на бегемотів і сидять під водою; пливуть навперегони на кам’яних човнах — Гор хитрує й обмазує дерев’яний човен гіпсом під камінь, а справжній кам’яний човен Сета тоне. Сет вириває Горові очі, і Хатхор зцілює їх молоком газелі. Зрештою справу вирішує лист Осіріса з підземного світу: Гор стає царем, а Сет іде жити до Ра й гриміти на небі.

Яка версія правильна

Інші джерела розповідають історію ока інакше. Стаття «Британіки» про Гора каже, що пошкоджене ліве око — місяць — зцілив Тот, і так пояснює фази місяця; стаття про Око Гора називає цілителькою Хатхор. А ще давніше, уже з I династії, — уявлення про Гора й Сета як про двох суперників-володарів Єгипту, примирених в єдиному царстві.

Його найбільший храм стоїть в Едфу, між Луксором і Асуаном. Довжина храму — 138 метрів; його почав Птолемей III у 237 році до н. е., закінчили в 57 році до н. е., і простий план уздовж однієї осі робить його зразком єгипетського храму. Щороку сюди річкою припливала з Дендери статуя Хатхор. «Британіка» додає, що в Едфу розігрували священну драму: Гор-фараон пронизує списом Сета в подобі бегемота.

Неподалік, у Нехені (у греків — Ієраконполь, «місто сокола»), народилася думка, що правлячий цар — це Гор на землі; коли царі з Нехена об’єднали Єгипет, вона стала загальноприйнятим ученням до кінця єгипетської історії. У Ком-Омбо Гор Старший ділив подвійний храм із богом-крокодилом Себеком.

Кожен фараон був Гором. Першим і головним ім’ям царя було ім’я Гора, записане в серех — прямокутник із фасадом палацу, на якому сидить сокіл. Деяких найдавніших царів ми знаємо лише за цими іменами.

Простим людям Гор давав захист. Око Гора, уджат — «цілий, неушкоджений», — було одним із найулюбленіших амулетів Єгипту: його носили живі й вкладали в пелени мумій заради здоров’я та зцілення. Невеликі магічні стели з Гором-дитиною стояли в домівках і храмах, і воду, яку лили на їхні замовляння, вважали цілющою від укусів.

У потойбічному світі Гор — син, що заступається за померлого батька. На папірусі Ані після зважування серця саме Гор веде Ані за руку до Осіріса. Живий цар був Гором, померлий ставав Осірісом.

• Око Гора, найімовірніше, не таблиця дробів. Популярна історія каже, що кожна частина ока позначала дріб від 1/2 до 1/64. Самі знаки дробів справжні, але історик математики Джим Ріттер 2002 року доводив, що їхній зв’язок з оком — сучасна ідея, а не давня.
• Великий сфінкс став Гором. У Новому царстві сфінкса в Гізі шанували як Хармахіса, «Гора на обрії», а Тутмос IV поставив між його лап стелу з розповіддю про сон, у якому сфінкс заговорив до нього.
• Греки бачили в ньому Аполлона. Тому Едфу й називали Аполлінополем, «містом Аполлона».

Почніть із Храму Удачі, де грають у техаський холдем, — він стоїть у задньому ряду біля Нілу. На його правому пілоні врізано рельєф: бог із головою сокола, увінчаний сонячним диском із коброю, тримає чирву в золотому кільці, а з лівого пілона на нього дивиться Анубіс з пікою. Строго кажучи, сокіл із сонячним диском — так єгиптяни зображали Ра-Горахті, «Ра — Гора обрію», тобто Гора й Ра в одній особі.

Над кожним рельєфом розкинув крила сонячний диск — знак Гора Бехдетського. Упізнавши його, ви побачите його по всьому місту: над барабанами золотого автомата на Скарбниці Ра й на фасаді Ротонди Шаї, де крилате сонце тримає колесо рулетки, яке справді обертається.

Усередині Скарбниці Ра стоїть автомат «Скарби Гора». Сам Гор — дикий символ, він випадає на трьох середніх барабанах; серед інших символів — Око Гора, кобра-урей, лотос і анх. Золоті скарабеї несуть призи, шість скарабеїв запускають «Тримай і вигравай», а чотири фіксовані джекпоти сягають GRAND — 1 000 ставок.

Великий сфінкс на правому боці площі, між Ротондою Шаї й Чертогом Тота, нагадує про Хармахіса. А студія, що будує Anubis City, називається HorusGames.

• «Британіка»: Horus, Eye of Horus, Edfu.
• Музей Метрополітен: сокіл Гор, що захищає Нектанеба II; магічна стела з Гором-дитиною.
• Британський музей: папірус Ані; Бібліотека Честера Бітті: єгипетські папіруси.
• Плутарх, «Про Ісіду й Осіріса», розділ 12.
• Jim Ritter, «Closing the Eye of Horus: the Rise and Fall of „Horus-eye Fractions“», у кн.: J. Steele, A. Imhausen (ред.), «Under One Sky» (Ugarit-Verlag, 2002).
• Miriam Lichtheim, «Ancient Egyptian Literature», т. II (University of California Press, 1976) — повість про Гора й Сета.
• Richard H. Wilkinson, «The Complete Gods and Goddesses of Ancient Egypt» (Thames & Hudson, 2003); Geraldine Pinch, «Egyptian Mythology» (Oxford University Press, 2004).