Від ставок на генуезьких правителів до ярмаркової квасолі, церковних зал і старих кінотеатрів — що задокументовано, а що просто гарна історія.
Бінго виросло з лото. Задокументована лінія починається в Генуї XVI століття, де робили ставки на імена, які витягне жереб на державні посади. Лотерея розійшлася Італією та Францією, стала домашньою грою з картками, а 1929 року трапилася на ярмарку американському продавцеві іграшок Едвіну Лоу — під назвою «біно».
Майже всі історії бінго починаються з гри «Lo Giuoco del Lotto d’Italia» і 1530 року. Дату повторюють скрізь, але до першоджерела ми її не простежили. А от що енциклопедії справді описують — це Генуя. Після реформи 1576 року республіка двічі на рік тягла жереб, хто із сенаторів стане одним із п’яти правителів, і містяни почали ставити на імена. Цю гру, gioco del seminario, спершу забороняли, а з 1643 року дозволили. Слідом свої лотереї завели Мілан (1665), Неаполь (1712), Венеція (1715) і Рим (1731).
Це була лотерея, а не бінго: ставиш на номери й чекаєш тиражу. Але вона дала всій родині ігор ім’я — лото — і звичку тягти номери з дев’яноста.
1757 року Людовик XV наказав влаштувати лотерею за генуезьким зразком, щоб утримувати Військову школу — серед тих, хто її просував, був Джакомо Казанова, — і перший тираж відбувся у квітні 1758-го. 1776-го з’явилася Королівська лотерея. А поруч, із другої половини XVIII століття, французи грали в лото вдома: салонна гра, де результат одразу, з картками й фішками з номерами.
Картку з трьох рядів і дев’яти стовпців, по п’ять чисел у ряду, від 1 до 90, в історіях бінго зазвичай датують 1778 роком. З точним роком краще обережно, а от сама розкладка нікуди не зникла: за нею досі влаштовані британські квитки на 90 куль і картки лото.
До XIX століття коробки з лото продавали по всій Європі, і виробники іграшок зробили з гри уроки: лото з малюнками для малечі, набори зі словами, літерами й прикладами. Найчастіше згадують німецьке навчальне лото — за ним учили правопис і таблицю множення. Національний музей гри в Нью-Йорку (Strong), де зберігається понад двадцять варіантів бінго, теж пише про ці навчальні набори зі словами й малюнками. Бінго на уроці, яке вчителі друкують і сьогодні, — їхній прямий нащадок.
До Російської імперії лото прийшло з Європи, найімовірніше у XVIII столітті, а в XIX було звичайною вечірньою розвагою в маєтках. Чехов вивів його на сцену. В останній дії «Чайки» (1896) родина сідає грати по гривенику, Маша вигукує номери, а Аркадіна пояснює Тригоріну, що гра нудна, але як звикнеш — нічого.
Набір, який пам’ятають усі, — 90 дерев’яних бочечок, торбинка, картки на три ряди — у СРСР продавали як родинну гру, і він був у безлічі родин, від Києва до Москви. Довкола нього й виросли присказки: «барабанні палички» для 11, «дідусь» для 90. Ми зібрали їх на сторінці про те, як кличуть числа.
Як настільна гра в коробці лото перебралося через Атлантику до початку XX століття. На початку 1920-х Г’ю Ворд проводив його на ярмарках довкола Піттсбурга й на заході Пенсильванії, а 1933 року зареєстрував у Бюро авторського права США книжку правил під назвою Bingo — так записано в Бібліотеці Конгресу.
Відоміша інша історія — Едвіна Лоу, нью-йоркського продавця іграшок. 1929 року на мандрівному ярмарку в Джорджії, під Атлантою, він побачив, як люди закривають номери на картках сушеною квасолею; власник намету називав гру beano, «біно». Лоу привіз її додому, грав із друзями, і, за легендою, хтось із переможців від хвилювання випалив «бінго». Було так чи ні, але назва приліпилася до його товару. На початку 1930-х Лоу найняв математика на пенсії, щоб той склав понад 6 000 різних карток, і набори пішли в продаж.
Бінго прийшлося дуже доречно: людям потрібна була дешева розвага, а церквам — гроші. Парафії та братства купували набори для благодійних вечорів, і наприкінці 1930-х їх випускали вже кілька компаній. Церковне бінго й нині частина парафіяльного життя в багатьох американських містечках, а в багатьох штатах благодійне бінго дозволене там, де інші ігри на вдачу заборонені.
У Британії гру звали housey-housey або tombola, і її дуже любили в армії та на флоті — звідти багато прізвиськ чисел із нашої таблиці вигуків. Перелом настав із законом про ставки та ігри 1960 року (Betting and Gaming Act). З 1961-го відкривати комерційні бінго-клуби стало можна, і мережі танцзал на кшталт Mecca швидко за це взялися.
Тими ж роками порожніли кінотеатри — в оселі прийшло телебачення, — і бінго зайняло їхні зали. Historic England, британська служба охорони спадщини, наводить будівлі, які так і вціліли: Spanish City в Уїтлі-Бей став бінго-залою 1961 року, а кінотеатр Granada в Тутінгу — пам’ятка найвищої категорії, один із найрозкішніших кінозалів країни — відкрився як бінго-клуб 1976-го. Британія лишилася при квитках на 90 куль, Америка — при 75 кулях і п’яти літерах B-I-N-G-O.
Наша зала — примітка до цієї історії: 75 куль у золотій клітці, два призи й Сешат, єгипетська богиня письма й лічби, покровителька чисел. Правила — у статті як грати, а чим американське бінго відрізняється від британського й від лото — у статті 75 чи 90 куль.
Ніхто сам-один. Бінго походить від італійського лото; у 1920-х Г’ю Ворд проводив його на ярмарках Пенсильванії, а Едвін Лоу з 1929 року зробив популярним під ім’ям «бінго».
За відомою історією, переможець крикнув «бінго» замість «біно». Музеї називають це легендою, і звідки взялося слово, напевно не знає ніхто.
Лото. Воно сягає італійських лотерей XVI–XVII століть, а бінго — його американський нащадок 1920-х.
Після закону про ставки та ігри 1960 року: з 1961-го відкривалися комерційні клуби, багато — в колишніх кінотеатрах і танцзалах.
До Російської імперії воно прийшло з Європи, імовірно у XVIII столітті, а в XIX було звичайною родинною грою — у «Чайці» Чехова (1896) є сцена гри в лото.
Британські «legs eleven» і «two fat ladies», присказки лото й чесні примітки про їхнє походження.
Докладніше →Американське бінго, британські квитки й лото поруч, із середньою кількістю куль до виграшу.
Докладніше →14 візерунків бінго — від лінії до всієї картки — і скільки куль чекати кожен, за нашою симуляцією.
Докладніше →
Чертог Сешат в Anubis City: 75 куль, безкоштовні дебени й нова партія що кілька хвилин.
Грати безкоштовно
